Що таке медіаосвіта і для чого вона потрібна?

                                                                               

                                            Якщо не вдається переробити пресу, 

                                                  то треба змінити її аудиторію

                                                         (Борис Потятинник).

Медіа стали невід’ємною частиною нашого життя. Вони вже не тільки дозволяють отримувати інформацію, а формують наш світогляд, смаки, погляди та переконання. Разом з тим, крім важливих новин та авторитетних думок, медіа несуть також і неправдиву чи необ’єктивну інформацію, вони перенасичені рекламою, пропагандою, порнографією та насильством.

І найбільша помилка споживача цього продукту полягає в тому, що він вважає: «Так, це негативно впливає на інших, але не на мене». Таке явище називається ефектом третьої особи. Проте медіадослідники переконані: все, що ми з дня в день дивимось і слухаємо, впливає на нас. Для того, щоб навчитися протистояти негативним впливам медіа, допомогти людині зорієнтуватися перед величезною кількістю інформації та формувати власний погляд потрібно застосовувати спеціальні знання та підходи, які називають медіаосвітою. Досі немає єдиної думки щодо визначення понять «медіаосвіта», «медіакультура», «медіаграмотність» та їх сутності. В різних країнах дослідники дають їм визначення відповідно до проблем, що назріли в суспільстві.

ЮНЕСКО ще в 60-тих роках сформувала одне з найповніших визначень цього поняття:

«Медіаосвіта пов’язана з усіма видами медіа (друкованими, графічними, звуковими, екранними) та різними технологіями; вона дає можливість людям зрозуміти, як масову комунікацію використовують у їх суспільстві, оволодіти навичками використання медіа при спілкуванні з іншими людьми; а також забезпечує знання того, як: 

1) аналізувати, критично осмислювати та створювати медіатексти; 

2) визначати джерела створення медіатекстів, їх політичні, соціальні, комерційні та/або культурні інтереси, контекст; 

3) тлумачити медіатексти та цінності, які ці медіатексти поширюють; 

4) відбирати відповідні медіа для створення й поширення власних медіатекстів та знаходження зацікавленої в них аудиторії; 

5) отримати можливість вільного доступу до медіа, як з метою сприйняття, так і з метою створення медіапродукції.

Медіаосвіта є частиною основних прав кожного громадянина будь-якої країни світу на свободу самовираження і права на інформацію та є інструментом підтримання демократії»

Іншими словами, медіаосвіта – це вивичення медіа.

Під медіаосвітою розуміють розвиток уміння критично сприймати ЗМІ, незалежно від носія (преса, радіо , телебачення, інтернет). «Мета полягає в тому, щоб полегшити самодистанціювання через розуміння способу функціонування ЗМІ, їх змісту, а також і систем, всередині яких вони розвиваються», - зазначає французький дослідник Жан Гоне.

З усіх споживачів продукту засобів масової інформації найвразливішими є діти. Вони сприймають все буквально і не вміють критично мислити. «Так само, як дитина вчиться читати, писати й рахувати, щоб досягти мінімальної автономії, завтра вона вивчатиме засоби масової інформації, бо вони є джерелом знань, але також і способом маніпулювання», - наголошує Гоне. На його думку, навчання вивчення медіа впливів має вестися ще зі школи і тривати впродовж всього життя.

В Україні в цьому напрямку працює науковець та медіа експерт професор Львівського університету Борис Потятинник. Він займається дослідженням патогенних текстів та їх впливів на читача. Інший український медіадослідник Заруба переконаний, що в основі медіаосвіти лежить принцип свободи (у виборі інформації і її інтерпретації), партнерства, або діалогу (у процесі навчання, створення медіапродукції, творчості), принцип ініціативності (творче самовираження за допомогою медіа).

Ідеал сучасної освіченої людини за Зарубою: підготовлена до життя в умовах інформаційного суспільства особистість, яка вміє орієнтуватися в складних проблемах історії, культури, має активну життєву позицію, здатна знайти й осмислити своє місце в житті. У зв’язку з цим цінність медіаосвіти полягає в тому, що вона може допомогти людині досягти інформаційної свободи, необхідної для розвитку й професійної діяльності, для створення й вираження власної думки та позиції.

В матеріалі використані джерела:

1. Открытая электронная библиотека «Медиаобразование».

2. Гоне Ж. Освіта і засоби масової інформації /2002.

3. Потятинник Б. Масова журналістська освіта – а чому б ні? // МедіаКритика : Щоквартальний дайджест електроннного журналу., 2005.

4. Заруба Д.А. Фiлософiя медiаосвiти як складова фiлософii освiти // Вища освіта України. 2009.